11 вересня 2023

Ще один шанс на життя

л-1.webp

Перші дні осені 2023 року. У багатьох ці дні пов’язані зі шкільними клопотами, першими днями на роботі після відпустки та іншими робочими й домашніми справами, які тісно вплітаються в загальні новини, що стосуються ситуації на фронті та в державі.

Для фахівців відділення трансплантації та хірургії печінки й для всіх тих, хто займається органною трансплантацією, перші дні осені 23 року, напевно, будуть асоціюватися зі значною подією – першою вдалою ретрансплантацією печінки.

А починалося все ще минулого року, коли до профільного відділення звернувся чоловік, який багато років страждав на цироз печінки, що був зумовлений важкою формою вірусного гепатиту «С» і потребував трансплантації печінки. Часу було обмаль. Син, який захищав нашу країну від ворожої навали, підійшов як родинний донор. Трансплантація, післятрансплантаційний період, який до того ж співпав із народженням онука, виписка додому. Все пройшло успішно і наш пацієнт насолоджувався можливістю жити як раніше.

На жаль, через рік пересаджена частина печінки почала відмовляти. Такі випадки описані в літературі та зустрічаються у 2-5% випадків. Призначена терапія позитивного ефекту фактично не мала. З кожним днем наш пацієнт почував себе все гірше, почали відмовляти нирки (припинилось виділення власної сечі), а очищення крові приносило лише тимчасове покращення.

Єдиним порятунком була повторна пересадка печінки, на цей раз вона могла б відбутися лише у варіанті посмертного донорства. Минали тижні очікування і нарешті цей день настав. Дзвінок з Українського центру трансплант-координації. Є донор. Бригада на виїзд. Хвилини розтягуються у години. Виконано забір. Очікуємо результати гістологічного дослідження. І от результат – печінка підходить до трансплантації. Операція. Довгий післятрансплантаційний період. Довгоочікувана виписка зі стаціонару до онука.

Радість без перебільшення всього колективу Інституту, тому що кожен, тим чи іншим чином, дотичний до лікування пацієнта. Тому що він перший в Україні, якому виконано родинну пересадку печінки, а потім повторну трансплантацію вже від посмертного донора.

Ретрансплантації печінки є однією з найскладніших проблем в трансплантації органу, що пов’язано з підбором відповідного донора, значними зусиллями лікарів-трансплантологів та фахівців відділення інтенсивної терапії, внесок яких у відновлення пацієнта неможливо переоцінити.

Такий симбіоз хірургічної майстерності, професіоналізму лікарів анестезіологів та інтенсивістів, спеціалістів ендоваскулярної хірургії та функціональної діагностики, відданих справі медичних сестер і багатьох інших важко знайти.

Це є здобутком багаторічної праці колективу Інституту, в якому вирішуються найскладніші питання лікування хворих хірургічного й трансплантаційного профілю.