|
07 листопада 2024
Імуносупресія після трансплантації органівІмуносупресанти (або імунодепресанти) – лікарські засоби, що пригнічують імунні реакції, що виникають в організмі у відповідь на генетично чужорідний орган. Після трансплантації кожен пацієнт повинен пожиттєво приймати ліки (імуносупресивні препарати). Для забезпечення післятрансплантаційної імуносупресії зазвичай використовуються комбінації препаратів, які індивідуально підбираються, враховуючи особливості кожного пацієнта та пересадженого органу. В залежності від цих факторів, підходи можуть включати різні методики, спрямовані на досягнення ефективної імуносупресії:
Цей підхід включає всі ліки, які дають одразу після трансплантації у підвищених дозах з метою запобігання гострому відторгненню. Незважаючи на те, що прийом препаратів можна продовжувати після виписки протягом перших 30 днів після трансплантації, вони, як правило, не використовуються довгостроково.
Після трансплантації проводиться посттрансплантаційний моніторинг, включаючи призначення всіх необхідних імуносупресивних препаратів до, під час або після операції з метою забезпечити довгостроковий захист трансплантованого органу та підтримувати його функціонування. Наприклад, преднізон, циклоспорин, такролімус, мофетилу мікофенолат, азатіоприн або еверолімус. Однак, підтримуюча імуносупресія не включає будь-які імуносупресивні препарати, призначені для лікування епізодів відторгнення або для індукції.
Цей підхід включає всі імуносупресивні препарати, призначені для лікування епізоду гострого відторгнення протягом початкового періоду після трансплантації або протягом певного періоду спостереження, зазвичай до 30 днів після діагностики гострого відторгнення. На час перебування в стаціонарі після трансплантації імуносупресивними препаратами забезпечує лікарня, в якій було проведено пересадку. Після виписки пацієнт отримує рецепт на імуносупресивні лікарські засоби, з яким йде до аптеки та отримує безкоштовно всі необхідні ліки.
|
