|
|
Післятрансплантаційний супровід
Тим, хто переніс трансплантацію
Післятрансплантаційний супровід
Післятрансплантаційний моніторинг печінки
Обстеження реципієнта печінки протягом 1-го року після трансплантації
Обов’язкові дослідження
Перших 3 місяці двічі на місяць, наступні 6 місяці – 1 раз в місяць, наступні 3 місяці – 1 раз в 1,5 місяця:
- Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою
- Біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, ГГТП, ЛФ, ЛДГ, креатинін, сечовина, загальний білірубін, прямий білірубін, загальний білок, альбумін, амілаза, калій, натрій)
- Коагулограма (протромбіновий час, протромбіновий індекс, фібриноген, МНВ/INR)
- Концентрація такролімусу в крові.
Перших 3 місяця – 1 раз/місяць, надалі 1 раз в 2 місяці:
- Доплер портальної системи
- УЗД органів черевної порожнини.
Через 1 рік:
- КТ органів грудної порожнини, органів черевної порожнини та малого тазу (за показаннями раніше)
- МРТ органів черевної порожнини + МРПХГ (за показаннями раніше).
За показаннями: загальний аналіз сечі, ехокардіографія, електрокардіографія, біопсія печінки, комп'ютерна томографія ОЧП та МТ з в/в контрастуванням, консультація кардіолога, інфекціоніста, гематолога, ЛОРа, ендокринолога.
Післятрансплантаційний моніторинг серця
Обстеження реципієнта серця протягом 1-го року після трансплантації
Обов’язкові дослідження
- Загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові: АЛТ, АСТ, креатинін, сечовина, К+, Na, Са, білок загальний, СРБ, ТТГ, Т4, ліпідограма, сечова кислота, КФК (щомісяця)
- BNP, Тропонін (один раз на 3 місяці, при підозрі на відторгнення - частіше)
- Концентрація такролімусу (щомісяця, у випадку відторгнення, приєднання інфекції - за потребою)
- Імунограма (один раз на 3 місяці, за показаннями - частіше)
- ЕХО-КС серця (один раз на 2 місяця і частіше, за потреби)
- ЕКГ (щомісяця)
- Рентген органів грудної порожнини (1 раз на рік, за потреби-частіше)
- КТ органів грудної порожнини, органів черевної порожнини, органів малого тазу із контрастуванням (один раз на 6 місяців або частіше)
- Денситометрія (один раз на 6 місяців).
За показаннями:
- Консультації трансплантолога (за наявності скарг)
- Консультація кардіолога (за наявності скарг)
- ПЛР до ЦМВ та EBV при підозрі на інфекцію
- Загальний аналіз сечі (за показаннями)
- Бактеріологічний посів сечі (за показаннями)
- Бактеріологічний посів крові ( за показаннями)
- Біопсія міокарда (за показаннями)
- ФГДС (за потреби)
- ФКС (за потреби)
- Коронарографія із внутрішньосудинним ультразвуковим дослідженням (IVUS) – за потреби.
Післятрансплантаційний моніторинг нирки
Обстеження реципієнта нирки протягом 1-го року після трансплантації
Обов’язкові дослідження
Перших 3 місяці двічі на місяць, наступні 9 місяців – 1 раз на місяць:
- Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою
- Біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, загальний білірубін, глюкоза, креатинін, сечовина, К+, Na+, Са2+, Р, білок загальний, амілаза, сечова кислота, СРБ)
- Концентрація такролімусу (циклоспорину) в крові
- Загальний аналіз сечі
- Бактеріологічний посів сечі
- Консультації трансплантолога.
Перших 3 місяця – 1 раз на місяць, надалі 1 раз в 2 місяці:
- УЗ-доплер судин ниркового трансплантата
- УЗД органів черевної порожнини
- Мікроскопія сечового осаду
- Коагулограма (протромбіновий час, протромбіновий індекс, фібриноген, МНВ/INR).
Одноразово на 3 місяці протягом року:
- Цитомегаловірус методом ПЛР
- Епштейн-Барр вірус методом ПЛР
- Імунограма.
Один раз на 6 місяців: Рентгенографія органів грудної клітки.
За показаннями: паратгормон, протокольна біопсія ниркового транпслантата з гістологічним дослідженням, вітамін Д, цистоскопія з видаленням стенту сечоводу, ехокардіографія, електрокардіографія, біопсія нирки, комп’ютерна томографія ОЧП та МТ з в/в контрастуванням, консультація кардіолога, інфекціоніста, гематолога, ЛОРа, ендокринолога.
Пацієнти після трансплантації повинні знаходитися під доглядом (супровід) відповідного фахівця. Цей супровід включає в себе огляд лікаря, клінічно-лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімія крові, тощо), а також визначення та корекцію імуносупресивної терапії.
Імуносупресивна терапія є одним із ключових факторів для успішної трансплантації та подальшого здоров’я пацієнта. Вона передбачає лікування спеціальними препаратами: Такролімус та Циклоспорин. Відповідні препарати пацієнти, які перенесли трансплантацію, отримають безоплатно за кошти Державного бюджету України або місцевих бюджетів.
Дані про імуносупресивну терапію зберігаються в ЄДІСТ з метою прогнозованого їх постачання, а в подальшому для переходу в систему реімбурсації за програмою «Доступні ліки».
Циклоспорин — лікарський засіб, потужний імунодепресант, селективно діючий на Т-лімфоцити. Являє собой циклічний нерибосомний поліпептид, що складається з 11 амінокислот, продукується грибками виду Tolypocladium inflatum. Використовується для профілактики відторгнення трансплантата при трансплантації органів і тканин.
Дія циклоспорину на імунну систему була відкрита в лабораторії фармацевтичної фірми «Сандоз» в Базелі (Швейцарія) 31 січня 1972 року.
Такролімус (Tacrolimus) — імуносупресивний препарат, що відноситься до групи природніх макролідів. Продукується актиноміцетом Streptomyces tsukubaensis. Був відкритий у 1987 році в Японії групою вчених T. Goto, T. Kino і H. Hatanaka.
Такролімус по імуносупресивній дії є схожим на циклоспорин. Подібно останньому, він є агоністом імунофіліна. Такролімус є більш активним, ніж циклоспорин, та більш ефективним при менших дозах. Реакції відторгнення трансплантату на фоні імуносупресивної терапії, що включає такролімус, зустрічаються рідше, чим на фоні терапії, що включає циклоспорин, і протікає легше.
Окремим важливим аспектом для успішної імуносупресивної терапії є дозування препаратів. З одного боку препарати мають пригнітити відторгнення нового органу, з іншого - не збільшити загальний ризик для життя і здоров'я пацієнта.
В Центрі є всі умови для проведення післятрансплантаційного моніторингу у пацієнтів, які перенесли трансплантацію серця, печінки та нирок.
|
