Дружнє плече

Так склалось, що на початок війни, у наслідок цілої низки клінічних обставин, в Інституті перебувала на лікуванні пацієнтка, якій було виконано трансплантацію печінки від посмертного донора.

 

Важкий перебіг післятрансплантаційного періоду, зумовлений вихідним станом пацієнтки потребував активних дій та інтенсивної терапії. Завдяки наполегливій роботі співробітників відділення реанімації та інтенсивної терапії, трансплантації і хірургії печінки та інших фахівців, стан пацієнтки значно покращився, але для повного одужання ще потребувався час.

 

Війна внесла свої корективи, а залишати складну пацієнтку в вирі бойових дій на тривалу реабілітацію було б не вірним та становило велику загрозу.

 

На допомогу прийшли наші колеги з Першого територіального медичного об’єднання міста Львів, які запропонували провести реабілітацію на їх базі.

 

Реанімобілем Інституту пацієнтку було транспортовано до міста Умань, де передано фахівцям Вінницького Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які доправили її спочатку до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, а вже потім до Львова.

 

Транспортування пацієнтки, а фактично її евакуація стала можливою лише завдяки співпраці небайдужих осіб, професіоналів своєї справи, справжніх колег, а саме: Олега Самчука і Максима Овечко, директора департаменту охорони здоров'я та реабілітації Вінницької ОДА Ольги Задорожної та головного спеціаліста з хірургії Тетяни Жовнір, директора департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ореста Чемериса і багатьох інших, хто підставив дружнє плече.