До нашого Центру звернувся 78-річний Валентин Іванович, мешканець міста Світловодськ Кіровоградської області.

У місцеву лікарню він потрапив після появи різкого ниючого болю в нижній частині живота, а також в ділянці нирок й кульшових суглобів. Больові відчуття виникли раптово після прийняття гарячого душу. Під час проходження обстеження лікарі виявили аневризму черевного відділу аорти, у зв’язку з чим пацієнта було терміново направлено до Центру хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова.

Після повторного КТ дослідження в нашому Центрі було діагностовано, що аневризма досягла критичних розмірів понад 10 см, відбувся розрив задньої стінки. Це спричинило виникнення крупної заочеревинної гематоми, що становило безпосередню загрозу життю хворого. Пацієнта було оперативно прооперовано командою судинних хірургів – виконано резекцію аневризми черевної частини аорти та лінійне алопротезування аорти.

Уже в післяопераційному періоді у пацієнта відзначалося значне покращення стану: біль у нижній частині живота та інші симптоми зникли.

Валентин Іванович дуже вдячний команді фахівців Центру та відзначив турботу й людяність усіх лікарів.

Ми цінуємо довіру кожного пацієнта та продовжуємо забезпечувати високоспеціалізовану медичну допомогу на найвищому рівні.

Неврологія як окрема галузь медицини сформувалася у XIX столітті на основі накопичення морфологічних та фізіологічних знань про нервову тканину. Хоча опис окремих неврологічних синдромів зустрічається ще у працях Гіппократа, Галенa та Авіцени. Вагомий внесок у розуміння механізмів рефлекторної діяльності зробили праці І.П. Павлова, які стали фундаментом сучасної нейрофізіології.

У світовій медичній спільноті традиція відзначати День невролога стала важливим елементом підтримки та акцентування суспільної уваги на важливості своєчасної діагностики та інноваційних підходів у лікуванні неврологічних захворювань. А також має за мету сприяти розвитку міждисциплінарної взаємодії неврологічної служби з нейрохірургією, психіатрією, реабілітологією та суміжними напрямами.

Неврологи працюють із широким спектром патологій — від гострих судинних порушень (інсульт), нейродегенеративних і демієлінізуючих процесів (хвороба Альцгеймера, Паркінсона, розсіяний склероз) до периферичних нейропатій та порушень нейром'язової передачі. Високотехнологічна діагностика, включаючи нейровізуалізацію, електрофізіологічні методи та молекулярно-генетичні дослідження, вимагає від фахівців глибоких знань та постійного професійного розвитку.

Саме тому День невролога — це не лише професійне свято, а й нагадування про ключову роль неврологічної науки у збереженні когнітивного, рухового та сенсорного здоров’я населення.

HLA типування: що стоїть за успішною трансплантацією

У трансплантології існує парадокс: єдиний шанс врятувати людину на термінальній стадії ниркової, печінкової, серцевої, легеневої чи підшлункової недостатності — це трансплантація органу. Але разом із шансом приходить і найбільший виклик: власна імунна система пацієнта, яка навчається розпізнавати «своє» протягом усього життя й настільки добре виконує цю роботу, що будь-який генетично чужий орган сприймає як небезпеку.

Саме тому підготовка до трансплантації починається не в операційній, а в лабораторії — там, де вдається зазирнути у глибинні механізми імунної системи й підібрати донора так, щоб орган не сприймався ворогом.

На поверхні кожної клітини з ядром розміщені специфічні білки — HLA (human leukocyte antigens). Вони працюють як ідентифікатори: «я свій».

Коли імунна система бачить HLA, які не збігаються з генетичними «підписами» організму, запускається ланцюг реакцій: лімфоцити активуються, розмножуються, стають цитотоксичними й синтезують антитіла проти чужорідних антигенів.

Тому повна або близька до повної сумісність HLA між донором і реципієнтом та відсутність HLA-антитіл — золотий стандарт, що суттєво знижує ризик відторгнення.

HLA типування — перший крок у «Листі очікування»

Щойно пацієнта включають у «Лист очікування» на трансплантацію, проводять HLA типування — молекулярно-генетичне дослідження, що визначає індивідуальний набір антигенів. Це дозволяє системі автоматично підбирати потенційних донорів зі спорідненим HLA-профілем.

Наступний етап — скринінг HLA антитіл, так званий PRA test (Panel Reactive Antibody)

Це індикатор того, наскільки «насторожена» імунна система реципієнта.

PRA < 20% — мінімальні ризики.

PRA > 20% — потрібне розширене тестування, яке визначає, проти яких конкретних HLA-антигенів сформовані антитіла. Це дозволяє уникнути трансплантації органа, що має «заборонені» антигени.

Такий підхід суттєво знижує ризик негайного відторгнення.

Cross-match тест

Безпосередньо перед трансплантацією солідного органу проводиться дослідження на визначення донор-специфічних антитіл – Cross-match (CDC-test). Це одне з найважливіших досліджень, необхідність проведення якого унеможливлює гостре відторгнення солідного органу на операційному столі.

Підбір пари «донор-реципієнт» здійснюється тільки в спеціалізованих лабораторіях, які оснащені спеціальним обладнанням та забезпечені фахівцями відповідної кваліфікації, які працюють в цілодобовому режимі (24/7). В Україні таких повноцінно функціонуючих лабораторій існує лише декілька, переважно через брак відповідних спеціалістів та імунологів, які б мали спеціалізації з трансплантаційної імунології. Проте в нашому Центрі така лабораторія створена, й успішно функціонує в цілодобовому режимі, забезпечуючи ургентні потреби Центру.

Навіть ідеальна сумісність не гарантує, що з часом антитіла не з’являться, отже:

• реципієнтам ниркових трансплантатів тестування на донор-специфічні антитіла проводять кожні 3–6 місяців;
• реципієнтам інших органів — 1 раз на рік.

Якщо з'являються ознаки дисфункції органу, змінюється імунограма або фіксуються HLA-антитіла — проводять додаткове, інколи термінове, тестування.

А «золотим стандартом» підтвердження відторгнення лишається пункційна біопсія трансплантата.

Саме завдяки ретельності цих досліджень трансплантологія сьогодні може не просто продовжувати життя — а давати шанс жити довго й повноцінно.